МОЯ ПЕДАГОГІЧНА ІДЕЯ

Одним з головних завдань вітчизняної освіти ХХІ ст. є творення нової української школи -  закладу, до якого приємно ходити учням, адже тут прислухаються до їх побажань та вчать не боятись висловлювати власну думку, заохочують критично мислити і бути відповідальними громадянами своєї держави. При цьому існуюча (традиційна) модель викладання шкільних предметів має бути змінена на модель індивідуального підходу до навчання, що базуватиметься на здобутті учнем нових знань через самостійні відкриття та осмислення понять, активній  участі дитини у процесі навчання й адекватній оцінці нею власних досягнень.

За таких умов сучасний вчитель повинен стати конструктором нових педагогічних ситуацій та завдань, спрямованих на використання узагальнених способів діяльності, формування навичок та вмінь, виховання національної свідомості, розвиток проектно-технологічної та інформаційно-комунікативної компетентностей підростаючого покоління.

Вирішення цього завдання неможливе без широкого використання у навчальному процесі інноваційних  методів та технологій, що допомагають зробити учня не пасивним слухачем чи спостерігачем монологу вчителя, а активним учасником сучасного уроку (рівноправного діалогу учня (учнів) з вчителем та їх однокласниками).

Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб’єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цього процесу. Тому, на початку уроку заохочую учнів до самостійного визначення власних цілей заняття, адже  досвід свідчить, що люди досягають більшого, ніж запланували, за умови особистого  формування  мети своєї діяльності. Так, на початку уроку доцільно провести гру “Станція ДЧЦМЗ” — щоб зосередитися на запитанні “Для Чого Це Мені Знадобиться?”.  Цей прийом  дозволяє школярам, що сидять у парах, розповісти один одному і вчителеві  про свої очікування від заняття, теми чи навчального року.

На мою думку, ефективна мотивація учнів є одним з найефективніших способів підвищення якості навчального процесу , що знімає проблему напруженості, створює атмосферу позитивного емоційного настрою й співробітництва учасників уроку, орієнтує учнів на практичний зміст їхньої освітньої діяльності. Для посилення зацікавлення школярів конкретним уроком чи темою, використовую такі методичні прийоми як “Дивуй!”, “Фантастична добавка”, “Відстрочена загадка”, “Асоціації”, “Мозкова атака” тощо.

Невід’ємним етапом сучасного уроку залишається перевірка домашнього завдання, адже це і контроль, і оцінювання навчальної діяльності учнів, і налаштування на отримання нових знань. Вважаю доцільною перевірку домашнього завдання відповідально, але в несерйозній (ігровій, змагальній) формі. Усі діти люблять ігрові моменти як в 5 класі, так і в 11, а для вчителя це важливий методологічний прийом. На цьому етапі уроку я використовую технології “Інтелектуальна розминка”,  “Так — ні”,  “Бліц-опитування по ланцюжку”, “Впізнай мене”, “Знайди помилку”, “Тест-рейтинг”.

Важливою в організації навчально-виховного процесу є диференціація домашнього завдання. Зокрема використовую такі види завдань: “Творче завдання”,“Особливе завдання”, “Енциклопедист”, “Молодий  учитель” (учні отримують випереджувальні завдання і під час уроку доповнюють розповідь вчителя, беруть участь в організації та проведенні різних етапів уроку).

Як показує практика, левову частку навчального процесу займають уроки, в яких обов'язково присутній етап вивчення нового матеріалу. Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам'ятовується учнями, коли він занотований. Мозок краще запам'ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій.

Схеми та моделі під час уроку історії в школі можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальненняі сторичного матеріалу чи формування  логічного  мислення  учнів, використання таблиць вважаю доцільним  при вивченні складних історичних тем.

Конкретизувати виклад навчального матеріалу та покращити розуміння учнями тієї чи іншої історичної епохи дозволяє використання на уроках архівних матеріалів та документальних і візуальних джерел, що викладені в підручниках та посібниках, систематизовані в хрестоматійних збірниках, розміщені у мережі Інтернет. Робота з історичними джерелами є основою для використання мною на уроці таких технологій як: “обговорення проблеми в загальному колі”, “коло ідей”, “мозкова атака”, “уявний мікрофон”, “займи позицію”, “безперервна шкала думок”.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках історії сприяє підвищенню їх ефективності, всебічному і гармонійному розвитку особистості учня, розкриттю його талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи навчання. ІКТ відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, формують навики верифікації історичних документів, підвищують ефективність самостійної роботи. Так, при вивченні теми “Світ після Другої світової війни” в 11 класі використовую мультимедійну презентацію на тему: «Створення ООН», де чітко визначено роль ООН у світових справах, головні органи ООН та їх повноваження.

Невід’ємним елементом інтерактивного навчання є різноманітні варіанти навчальних дискусій. Під час таких уроків  у учнів з’являється можливість аналізувати різні джерела інформації, висувати різні гіпотези, добирати аргументи, моделювати соціальні ситуації, які виникали в той чи інший історичний період, шукаючи різні засоби для їх розв'язання. Так, під час вивчення теми “Релігійне життя в Україні у XVI ст.” (8 клас) я пропоную учням розділитися на прихильників  та противників унії з Ватиканом; при розгляді питання “Початок Української революції” (10 клас)  - на автономістів (прихильників автономії України у складі Росії) та самостійників.

Практично в усіх типах уроку присутній елемент узагальнення та систематизації знань. Методичні прийоми, які застосовуються на цьому етапі уроку, дуже різноманітні: повторення важливих частин і розділів підручника; конспектування узагальнюючих розділів підручника; підготовка відповідей за основними запитаннями вивченого матеріалу; складання порівняльних характеристик, схем, таблиць (головне, щоб вони відповідали рівню підготовки учнів та враховували вікові особливості класу). На цьому етапі уроку можна широко використовувати й описані вище засоби (прийоми для перевірки домашнього завдання), оскільки вони практично не потребують особливої трансформації.

Підсумовуючи, хочеться зазначити, що під час діалогового навчання учні вчаться критично мислити, звужувати альтернативні думки, приймати продуктивні рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Проводячи уроку такого типу, я зацікавлюю школярів своїм предметом, формую активну життєву позицію, розвиваю їх творчі здібності, вдосконалюю мовленнєві і розумові навички; створюю ситуацію успіху, де кожен учень почуває себе невимушено на уроці, а це, у свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості.